Украина туреччина – Україна Туреччина – Дивитися онлайн Футбол 1 – Пряма трансляція матчу 02 09 2017 – дивитись онлайн ТРК Україна – ЧС 2018 – новини футболу
- Комментариев к записи Украина туреччина – Україна Туреччина – Дивитися онлайн Футбол 1 – Пряма трансляція матчу 02 09 2017 – дивитись онлайн ТРК Україна – ЧС 2018 – новини футболу нет
- Советы абитуриенту
Україна – Туреччина: онлайн трансляція (рахунок 2:0)
Фото: Україна – Туреччина
РБК-Україна веде онлайн-трансляцію відбору на ЧС-2018
Україна – Туреччина. Онлайн-трансляція поєдинку розпочалась на РБК-Україна о 21:45, а дивитися матч можна на каналах Україна і Футбол 1. Збірна України вдома прийматиме команду Туреччини в рамках сьомого туру кваліфікації ЧС-2018. На думку букмекерів, фаворитами цього протистояння є команда Андрія Шевченка.
2 вересня 21:45
Харків, ОСК “Металіст”
Стартові залишити:
Україна: Андрій Пятов, Богдан Бутко, Євген Хачеріді, Микола Матвієнко, Тарас Степаненко, Андрій Ярмоленко, Євген Коноплянка, Артем Кравець, Руслан Ротань, Сергій Кривцов, Віктор Коваленко.
Туреччина: Волкан Бабаджан, Шенера Езбайракли, Ісмаїл Кейбаші, Сердар Азіз, Емре Белезоглу, Озан Туфан, Толга Джігерджі, Дженк Тосун, Хакан Чалханоглу, Мехмет Топал, Дженгиз Юндер.
Матч закінчився 2:0
90 + 4 хв. Лунає свисток про закінчення другого тайму.
90 хв. Арбітр додав 4 хвилини до основного часу.
90 хв. Зінченко виходить замість Коноплянки.
79 хв. Капітана замінив Шевченка. Замість Ротаня вийшов Малиновський.
77 хв. Коноплянка вискочивши на побачення з Бабаджаном, але воротар забирає м’яч в руки.
77 хв. Бєсєдін не реалізував чудову можливість, пробивши головою вище поперечини.
73 хв. Азіз отримав сильний удар по обличчю і покинув поле на ношах. Вимушену заміну робить Луческу – Сеюнджю зайняв місце травмованого гравця.
71 хв. І відразу ж Бесєдін отримує попередження, грубо зігравши проти захисника Азіза.
69 хв. Першу заміну робить Андрій Шевченко! Артем Кравець під оплески вболівальників йде з поля, а у гру увійшов Артем Бєсєдін.
68 хв. Ще одна заміна у складі збірної Туреччини. Хакач Чалханоглу залишив поле, а тепер гратиме Арда Туран. Таким чином, на полі вже немає обох турецьких виконавців, які забивали “синьо-жовтим” у Коньї!
63 хв. Також розминаються запасні футболісти збірної України.
60 хв. Перша заміна в матчі. Луческу змінює Туфана на Озьякупа. Арда Туран пішов розминатися.
58 хв. Непогану контратаку провела збірна України, але Коноплянка потрапляє в положення “поза грою”.
51 хв. Коноплянка йде від одного суперника, від іншого, наближається до штрафної і б’є низом. М’яч проходить поруч зі штангою.
49 хв. Турки раптом активізувалися – забігали на чужій половині поля.
46 хв. Розпочався другий тайм.
45 + 1 хв. Йдемо на перерву!
45 хв. Схоже, що судді сьогодні на нашому боці. Голи були забиті не без питань.
42 хв. ГОООООЛ! ЯРМОЛЕНКО оформив дубль! Коноплянка пішов у прорив зліва і прострілив на вільного Ярмоленко, який обдурив Бабаджана і декількох захисників, а після пробив в напівпорожні ворота!
41 хв. Який момент! Ротань і Кравець виходили удвох, але передачу Руслана перехопив воротар.
39 хв. Занадто сильно кутовий Коноплянка.
36 хв. Гарний був момент. Кравець, перебуваючи в оточенні двох захисників, розгортається і потужно б’є з гострого кута. Воротар відбиває м’яч прямо на Коваленко, але той явно розгубився і не скористався становищем.
30 мин. Тим часом, у Загребі на 27 хвилині зупинено матч між національними збірними командами Хорватії та Косова! Причина – незадовільний стан поля на стадіоні “Максімір”, який залив дощ.
27 хв. Коноплянка увірвався в штрафну Туреччини, але прострілив у руки Бабаджану.
25 хв. Турки, як і раніше, не поспішають прискорюватися, незважаючи на пропущений гол. Повільно перекочують м’яч на своїй половині поля.
20 хв. Ох, на повторі видно, що Ярмоленко був в офсайді. Але! Гол зарахований.
18 хв. ГОООЛ! Ярмоооленкооо!!! Яка чудова комбінація!! Коноплянка, Коваленко – і з кількох метрів забиває гол Андрій, для якого цей м’яч став вже 30 за збірну!
14 хв. Заспокоїлася гра. Не поспішають турки переходити в атаку. Ініціатива поки все-таки за українцями.
10 хв. Пятов впевнено грає на виході – кулаком вибиває м’яч за бокову лінію.
8 мин. Ярмоленко ледь не вийшов один на один з Бабаджаном, але прибіг на підстраховку Топал і в останній момент вибив м’яч.
5 хв. ААА! Який момент для нашої збірної! Степаненко пробив, але м’яч пролетів трохи вище поперечини.
3 хв. Наш перший удар у сторону воріт суперника, але не влучає Коваленко.
1 хв. Матч розпочався!
– Прозвучали державні гімни України та Туреччини!
– Передматчева розминка збірної України.
– У Харкові вже все готовj до початку матчу.
– Україна зіграє в жовтій формі, Туреччина – в червоній/
– Понад 5 000 уболівальників фан-руху “Вірні збірній” влаштують великий перформанс – на час матчу вони “пофарбують” трибуни стадіону в жовтий колір.
– На матчі очікується аншлаг!!! Всі квитки на гру продані. Також повністю викуплена і гостьова квота. Зазначимо, стадіон, на якому пройде зустріч, вміщує 40 000 глядачів.
До зустрічі збірні України та Туреччини підходять практично з аналогічними показниками – команди на даний момент ділять третє місце в групі I.
Перший матч між збірними приніс чотири голи, які суперники розділили порівну. Але на той момент у “синьо-жовтих” були проблеми з балансуванням складу. Наприклад, серйозна криза переживав не грав за клуб Коноплянка. Нині – інша справа. Той же Євген здорово почав сезон в “Шальке”, а тому від нього варто чекати гострої і агресивної гри. Після переїзду в Дортмунд на підйомі знаходиться і Андрій Ярмоленко. Єдина наша кадрова проблема – оборона залишилася без захисника “Шахтаря” Ярослава Ракицького.
А у команді суперника відбулися серйозно зміни – новим наставником став Мірча Луческу, який 12 років пропрацював в донецькому “Шахтарі”. Тренер зробив ставку на досвідчених виконавців, покликавши футболістів, які давно не грали у збірній. Плюс Мірча добре знає футболістів збірної України.
Збірні України та Туреччини відстають від лідерів групи – Хорватії та Ісландії – на два очки. Звідси і важливість майбутнього матчу, поступитися в якому – значить, з великою часткою ймовірності, випасти з гонки. Після Харкова “синьо-жовтим” чекає тривалий переліт в Ісландію, та й команді Луческу навряд чи вдасться перевести дух – її чекає домашня зустріч з грізними хорватами.
Ну що ж, нас чекає дуже цікавий поєдинок. Підтримаємо національну збірну у важливому матчі!!!
www.rbc.ua
цэ Туреччина (Эйялет Украина): peremogi
Минарет кафедрального собора Петра и Павла в городе Каменец-Подольский
Очередная приторная статья из серии “Украинец с турком – братья навек” с сайта украинского исламского агентства УММА. Весь текст вставлять не буду, желающие смогут пройти по ссылке в конце поста и насладиться статьей самостоятельно. Я же оставлю только самое сладкое, самый жир, вызывающий слезы умиления. Правда, затем подразбавлю его горечью правды.Статья называется….
В Украине заканчивался север Турции
“В конце 60-х гг. XVII века гетман Петро Дорошенко начинает искать союза с Оттоманской Портой. В то время, Турция являлась одним из главных государств-игроков в Евразии. Ее вассалами (или колониями) были: Трансильвания, Молдавия, Валахия, Крымское ханство. Территория империи была огромной: Венгрии на северо-западе, до Аравии и Египта на юге, от Алжира на западе до Ирака и Грузии на востоке. Зажатой между агрессивной Речью Посполитой и набирающими силу московитами казацкой Украине такой союзник был ох как нужен.
Но заключить союз с мусульманами правителю христианской страны было сложнейшей задачей. Ментальность украинцев того времени была все еще средневековой. Если неверными еретиками, подлежащими истреблению, считались близкие католики и униаты, то что говорить о мусульманах?
Прецедентов успешного союза с османами до того времени не существовало. И если политическая элита могла понять мотивы Дорошенко, то для обычного казака, крестьянина или ремесленника это было преступным предательством. Все же, гетман пошел на этот решительный шаг.
Турецкой стороне были поставлены следующие условия: украинское государство контролирует территорию от Перемышля до Путивля; запорожское войско свободно избирает гетмана, украинская церковь является автономной, султан не берет дань и пленников в Украине; был пункт о государственном языке, неприкосновенности имущества украинцев.
Главной целью Петра Дорошенко было воссоединение большей части украинских земель под турецким протекторатом. Султан Магомет IV согласился, передав гетману знаки власти: булаву, бунчук и флаги. В Стамбуле появился постоянный представитель казацкой Украины.
В это время, согласно Андрусовскому договору (1667 г.) Правобережье входило в состав Речи Посполитой. Однако только номинально, поскольку многие районы контролировались местным населением. Время от времени вспыхивали восстания и польское правительство направляло в бунтовавшие регионы карательные экспедиции. Султан несколько раз слал письма польскому королю с требованиями не притеснять казаков. В свою очередь, Петро Дорошенко склонял Магомета IV к походу на Правобережную Украину. Было принято решение начать боевые действия.
Форсировав Дунай, турецкая армия направилась к Хотину. По дороге к ней присоединились войска волохов, молдаван, татар и казаков Дорошенко. Численность войска оценивают по-разному: наиболее впечатлительные летописцы указывали 300 тыс., менее горячие головы сообщают о 100 тыс. контингенте. Номинально походом руководил сам султан, а фактически – великий визирь Ахмед Кепрюлю.
Ключевым городом в польско-турецкой войне стал Каменец-Подольский. Жемчужина Речи Посполитой, ключ от римско-католического мира на востоке, гордость короля и Римского папы. Впрочем, несмотря на громкие эпитеты, немногочисленный гарнизон каменецкого замка и местные жители вряд ли могли дать достойный отпор многотысячной армии противника.
По преданию, султан Магомет приказал устлать ему путь иконами, и вынести мертвых за пределы города, в том числе и с территории кладбищ. Въехав на белом коне в кафедральный костел города, он сделал его центральной мечетью и там до сих пор стоит минарет. Поход против Польши продолжался недолго. Ранней осенью началась осада Львова, закончившаяся выплатой туркам солидного выкупа. После этого был подписан договор под Бучачем 7 октября 1672 года. Подольское воеводство стало частью Османской империи. “Украина в давних границах” отдавалась Дорошенко, оттуда должны были быть выведены польские гарнизоны. Речь Посполитая обязывалась выплачивать дань светлейшей Порте.
Получив новые земли, турки занялись преобразованием. О 27-летнем господстве турок на Подолии долгое время муссировались самые ужасные слухи. Якобы оккупанты безжалостно эксплуатировали природный и человеческий ресурс, массово забирали парней в янычары, а девушек в гаремы, издевались над христианской религией. На самом деле все было немного не так.
Бывшее Подольское воеводство стало эйялетом, который делился на санджаки. Каждый санджак состоял из нахий – всего их было 19. Вместо опостылевшей панщины, турки ввели натуральный налог. Крестьяне, работавшие в маетках и фильварках по 4-5 дней в неделю, этому факту очень обрадовались. Из жителей Подольского воеводства никого не угоняли в турецкую неволю. К тому времени, практика пополнения корпуса янычар из младенцев иноверцев была неактуальной. Была запрещена насильная исламизация. В столице ейялета, Каменце-Подольском, были проведены масштабные архитектурные работы. В связи с предпринятыми мерами в регионе росло население и его благосостояние. Народ бежал в турецкую неволю, уставший от бесконечной войны.
Впрочем, райская жизнь на Подолии продолжалась недолго. Несмотря на мирное соглашение, поляки страстно хотели отвоевать воеводство. Морально и материально им помогала вся христианская Европа. Старый свет был шокирован результатами польско-турецкой войны и тема расширения границ Османской империи на север постоянно муссировалась в прессе. Поляки делали частые набеги на ейялет, строили новые опорные пункты на границах. Дошло до того, что турки засевали поля вокруг Каменца только на расстояние пушечного ядра. В городе вспыхивали голодные бунты янычар. Не способствовали стабильности и крупные поражения Светлейшей Порты в битвах: в 1683 под Веной, под Азовом в 1696, и под Зентом в 1697. В результате, после подписания Карловицких трактатов в 1699 году значительная часть Правобережной Украины вернулась в состав Речи Посполитой.
На самом же деле, несмотря на то, что турецкое владычество продолжалось всего 27 лет, турки оставили после себя самые крепкие и теплые воспоминания.
В общем-то, смысл статьи улавливается просто: жили-были украинцы со “средневековой ментальностью”, все вокруг их притесняли, пока хитрый Петро Порошенко Дорошенко не догадался евроинтегрироваться пригласить турков, которые щербет кушать не могли, мечтали сделать жизнь украинцев по-европейски по-турецки счастливой. Смелый и умный ход, который современники почему-то оценивали, как предательство. Видимо процент ватников на тот момент был очень высок.
“Преобразования”, “росло благосостояние”, “райская жизнь”, “крепкие и теплые воспоминания” о братьях-турках. Что-то все это до боли напоминает воспоминания о “райской жизни” при братьях-шведах, братьях-поляках, братьях-немцах. Думаю, что лет через сто будут вспоминать “райскую жизнь” при братьях-американцах.
Но это все, если забыть о воспоминаниях современников и очевидцев всей этой “райской жизни”. Но мы то не собираемся это делать. Что там написано о Дорошенко с турками в мутном украинском источнике “История русов” Кониского?
“Гетманъ Самуйловичь и Князь Ромодановскій, свЂдавъ отъ Думитрашка о положеніи Дорошенка, осадили его въ городЂ ЧигиринЂ и готовились къ приступу, но приближеніе къ сему городу Султана Турецкаго съ его войсками принудило сихъ полководцевъ снять осаду и удалиться за рЂку ДнЂпръ, при которой они берегли только переправы для воспрещенія непріятелю при случаЂ его покушенія.
Султанъ вошелъ въ Чигиринъ торжественно и все предъ нимъ падало и ползало по Азіатски. Колокола церковные замолкли и самыя церкви заперты и опечатаны были. Не смЂлъ никто шевельнуться ни по Богослуженію, ни по жительству, а всякъ считалъ себя ни живымъ, ни мертвымъ. Турки же все то дЂлали съ мущинами и женщинами, что только вздумали и что имъ необузданность и похотливостъ варварскаго внушала.
Дорошенка командировалъ Султанъ съ войсками Турецкими взять городъ Умань, и онъ, осадивъ его, взялъ штурмомъ. Народъ и войска обезоруженные избиваемы были Турками въ глазахъ Дорошенка; не пощажено при томъ ни пола, ни возраста, и все предано мечу и губительству. Кровь по городу текла ручьями а трупы мертвецовъ валялись кучами. У чиновниковъ городовыхъ и войсковыхъ, по повелЂнію Дорошенка, содраны съ живыхъ кожи и, набитые соломою, отосланы къ Султану въ Чигиринъ, гдЂ онЂ разставлены были около квартиры Султанской и составляли тріумфъ и увеселеніе его.
Изъ Умани отправился Дорошенко, по ряду, во всЂ другіе ЗаднЂпрскіе города, которые сдавались ему безъ всякаго сопротивленія, и онъ спокойнымъ образомъ разграбилъ ихъ безъ милосердія, и, между прочимъ, отнялъ у нихъ нЂсколько тысячь мальчиковъ и ихъ представилъ въ даръ Султану, со многими награбленными пожитками и денежными суммами.
Султанъ, повелЂвъ заразъ обрЂзать мальчиковъ по Турецки и сдЂлать ихъ Мусульманами, удовольствовался тЂмъ оть Дорошенка за сдЂланную ему помощь. ЗаднЂпрскіе Козаки, видя неистовые поступки Дорошенка надъ собратіею своею, тамошними жителями, и гнусное его дружество съ Турками, сими непримиримыми врагами и гонителями Христіанства, иные перешли на жительство въ Малоросію и въ Слободскіе полки, а другіе, ближайшіе къ границамъ Польскимъ, просили себЂпокровительства у новаго Короля Полъскаго, который, принявъ ихъ со всею охотою, опредЂлилъ надъ нимъ Гетманомъ, выбраннаго изъ ихъ же Старшинъ, Евстаθія Гоголя.”
(Г. Конискій. Исторія Русовъ, или Малой Россіи. — М., 1846. — С. 167-183.)
А вот из летописи гадячского полковника Григория Грабянки:
“В Умани турки отрезали у убитых христиан головы и за каждую голову брали у паши по червонцу. А были головы, с которых содрали шкуру, набили соломой и высушили… В тех же городах, что покорились туркам, они взяли выкуп сыновьями и дочерьми и обасурманили их.”
“После покорения Умани турок вернулся в свои земли, оставив Дорошенко орду. С ней Дорошенко прошел Украину и всех, кто поддался царскому величеству, истреблял. А у тех, кто припрятал что-то от войска, тотчас же забирал все пытками и платил татарам. А своей пехоте, не имея, чем платить, приказал грабить купцов на дороге“
Нехилые такие “преобразования” и “райскую жизнь” Дорошенко и братья-турки принесли на Украину, да? Народ просто ломился с правобережной Украины, и причем не к туркам, а как раз к москалям на левый берег. По словам Грабянки, “начали заднепряне свою землю бросать и переходить в Малую Россию к гетману Самойловичу“. И что самое интересное, что сейчас Дорошенко – герой Украины. В его честь названы улицы, открыты музеи, поставлены памятники. Есть даже монета номиналом 30 серебренников. По моему, более смачного плевка в лицо всем предкам погибшим и угнанным в рабство турками, крымчаками и казаками Дорошенко, просто не придумать. Мне кажется, что лучшим памятником от свидомых украинцев Дорошенке были бы чучела их предков, которыми он так радовал своего турецкого хозяина.
Причем, настоящие герои той войны, защитившие Малороссию от братских турков, гетман Самойлович и боярин Ромодановский, на нынешней Украине не в чести. Видимо из-за того, что прижали героя-кровопийцу Петра Дорошенко. Из того же Григория Грабянки:
“Тогда он вышел из города, поклонился боярину и гетману, сдал Самойловичу гетманство вместе с булавой и бунчуком, потом вывел из города наемников и сдал город и артиллерию. Их место заняло войско великорусское и малорусское… А Дорошенко победители приказали ехать в малороссийский город Сосницу на проживание. Вот таким позором и разрушением Украины завершилось гетманство Дорошенко. Ибо привел на Украину турецкого султана, а тот… передвинул границу своей империи до самого Львова“
Мне вот интересно, а хоть какие-то нормальные герои в истории нынешней нерусской Украины есть? Или сплошь мерзацы, предатели и кровопийцы? Вопрос, конечно же, риторический.
peremogi.livejournal.com
Україна Туреччина – Дивитися онлайн Футбол 1 – Пряма трансляція матчу 02 09 2017 – дивитись онлайн ТРК Україна – ЧС 2018 – новини футболу
Збірна України в розкішному стилі обіграла команду Туреччини у відбірковому матчі до чемпіонату світу-2018, який прийме Росія. Підопічні Андрія Шевченка просто знищили суперника на полі ОСК “Металіст” – 2:0.
ДИВІТЬСЯ ВІДЕООГЛЯД МАТЧУ УКРАЇНА – ТУРЕЧЧИНА
На загальну думку, гра з командою Мірчею Луческу була найкращою для “жовто-синіх” з часів перемоги над Францією в плей-офф до ЧС-2014. Українці порадували своїх шанувальників яскравою і агресивною грою.
“Обозреватель” ділиться своїми емоціями від матчу Україна – Туреччина.
Фантастичний Харків
Підтримка “Металіста” стала одним з головних вражень гри. Глядачі на харківському стадіоні створили неймовірну атмосферу, що окремо відзначив Андрій Шевченко. “Перш за все, я хочу подякувати вболівальникам. Ту атмосферу, яку вони створили для нас, це фантастика! Велике спасибі їм від щирого серця!” – сказав наставник “жовто-синіх”.
Він особливо відзначив, що на матчі обійшлося навіть без натяків на провокації. Ну а коли весь стадіон в кінцівці поєдинку зарядив скандування “Шева! Шева! Шева!”, Тренер української збірної напевно розтанув … І згадав кар’єру гравця.
Лідери відсмалили
З Андрієм Ярмоленком і Євгена Коноплянки завжди особливий попит. У грі з Туреччиною обидва наших лідера виглядали абсолютно неймовірно. Екс-динамівця явно надихнув перехід в дортмундську “Боруссію”, а після його дубля німецька преса напевно почне співати оди на адресу українського вінгера.
Коноплянка ж виглядав розкуто і впевнено. Женя йшов в обведення, подавав, обігравав … Помітно, що нашому лівому півзахиснику явно пішла на користь зміна тренера в “Шальке”. Днепрянин просто випалив правий фланг турецької оборони. Змушує на себе звернути увагу і взаєморозуміння Ярмоленко і Коноплянки, які в ряді моментів нагадав дует Шевченко – Ребров.
Суддівство – на п’ять!
Бригада іспанського арбітра Давида Фернандеса Борбалан в обох голах допустила результативні помилки. Спочатку судді не помітили офсайд у Андрія Ярмоленко в момент невдалого удару Віктора Коваленко, а потім проґавили те, що Коноплянка упустив м’яч за лицьову. Коли в другому таймі іспанці не дали пенальті в ворота Пятова, захотілося, щоб ці хлопці працювали на всіх іграх збірної України.
У той же час перемога нашої команди виглядає абсолютно по справі. Це визнав і Мірча Луческу, який відомий своєю любов’ю до обговорення арбітражу. Українці були сильнішими в усіх компонентах, а один удар в створ з боку суперника по воротах Пятова просто знищують будь-які розмови про суддівство.
Україна – лідер групи
Головний підсумок матчу – “жовто-сині” вийшли в лідери групи і суттєво збільшили свої шанси на вихід мінімум в плей-офф кваліфікації. Цьому посприяли провал Ісландії в грі з фінами і перенесення матчу Хорватія – Косово.
Тепер в Рейк’явіку українців цілком влаштує і нічийний результат, а перемога гарантує мінімум друге місце.
“Обозреватель” вів онлайн-трансляцію матчу Україна – Туреччина , з якою можна ознайомитися нижче.
ОНЛАЙН-ТРАНСЛЯЦІЯ МАТЧУ УКРАЇНА – ТУРЕЧЧИНА
ЧС-2018. Відбір
Група І
Харків, ОСК “Металіст”
Головний арбітр: Давид Фернандес Борбалан (Іспанія)
Україна – Туреччина – 2:0
Голи: Ярмоленко, 18, 42
Україна: 12. Пятов – 3. Хачеріді, 2. Бутко, 20. Кривцов, 4. Матвієнко Н., 6. Степаненко, 22. Коваленко Вік., 7. Ярмоленко, 14. Ротань, 10. Коноплянка, 11. Кравець
Запасні: 1. Лунін, 23. Коваль М., 5. Ордець, 17. Соболь, 8. Малиновський, 9. Морозюк, 13. Шепелев В., 15. Циганков, 16. Сидорчук, 19. Шахов, 21. Зінченко, 18. Бесєдін
Туреччина: 1. Бабаджан – 2. Озбайракли, 3. Кейбаші, 4. Азіз, 6. Туфан, 7. Джігерджі, 11. Хакан Чалханоглу, 15. Топал, 17. Юндер, 5. Емре, 9. Тосун
Запасні: 12. Генен, 23. Киринтили, 8. Інан, 13. Сёюнджю, 22. Айхан К., 14. Озьякуп, 18. Еркін, 19. Йокушлу, 20. Шахін, 21. Мор, 10. Туран, 16. Унал
ДЕ ДИВИТИСЯ МАТЧ УКРАЇНА – ТУРЕЧЧИНА
Поєдинок “жовто-синіх” проти підопічних Мірчі Луческу можна буде побачити в ефірі загальнонаціонального каналу “Україна”, який проведе пряму трансляцію з Харкова.
Крім того, гру покаже спеціалізований “Футбол 1”, де поєдинок буде супроводжувати традиційна аналітична студія за участю експертів. Також зустріч можна буде побачити в ефірі російського каналу “Матч! Футбол 3”.
ПРОГНОЗ НА МАТЧ УКРАЇНА – ТУРЕЧЧИНА
На думку букмекерів, команда Андрія Шевченка є фаворитом майбутнього протистояння. Коефіцієнт на перемогу збірної України становить 2,17.
Котирування на виграш підопічних Мірчі Луческу рівні 3,50. Нічия вважається досить імовірним результатом і оцінюється показником 3,05.
ЛЮДИ В ЧОРНОМУ
Головним суддею на принциповий матч призначео 44-річний іспанець Давид Фернандес Борбалан. На лініях йому допомагатимуть співвітчизники Рауль Кабанеро Мартінес і Дієго Барбер Севілья. Резервний рефері – Хосе Марія Санчес Мартінес.
Борбалан жодного разу не судив ігри збірної України. Зате в 2015 році він працював на матчі групового етапу Ліги чемпіонів між київським “Динамо” і “Маккабі” Тель-Авів, який завершився перемогою українців – 2:0. А в минулому році він працював на грі, в якій “Динамо” вдома поступилося Бенфіці з тим же рахунком.
СЛОВА ПЕРЕД МАТЧЕМ
Андрій Шевченко, головний тренер збірної України:
– Це не гра Шевченка проти Луческу. Це гра збірної України проти збірної Туреччини. Ми з повагою ставимося до цього великого тренера, який довго працював в Україні і зробив багато для, перш за все, свого клубу – “Шахтаря”. Однозначно, зміни в збірній Туреччини будуть.
Мірча Луческу, головний тренер збірної України:
– Я працював з командою лише три дні. Але я багато спостерігав за ними і аналізував. Крім того, я вивчав суперників. Головний матч зараз – з Україною. Перед нами стоїть складне завдання, потрібно виграти чотири поєдинки. Але гравці вірять в те, що впораються з цим, і володіють необхідною підготовкою. Україна – теж добре організована команда, для якої перемога так само дуже важлива.
Турнірне становище у групі
ІНДИКАТИВНІ сКЛАДИ
Україна: Пятов – Морозюк, Хачеріді, Ордець, Соболь – Степаненко, Сидорчук – Ярмоленко, Ротань, Коноплянка – Кравець
Туреччина: Бабаджан – Калдірім, Сеюнджю, Топал, Гьонул – Чалханоглу, Мор, Тофан, Туран, Шен – Ундер
Як повідомляв “Обозреватель”, Мірча Луческу зробив відверте зізнання перед матчем з Україною.
www.obozrevatel.com
Україна – Туреччина
Співпраця з Туреччиною набуває для України особливого значення. Вона – найближчий сусід, історично пов’язана з Україною і належить до п’ятірки країн, з якими відносини останнім часом розвивались найінтенсивніше. Тому її проголошено стратегічним партнером України.
Туреччина визнала незалежність України 16 грудня 1991 р. Протокол про встановлення дипломатичних відносин було підписано 3 лютого 1992 р. 4 травня 1992 р. було підписано Договір про дружбу та співробітництво між Україною і Турецькою Республікою.
Після здобуття Україною незалежності між Києвом й Анкарою не виникало спірних питань. У розв’язанні проблем військової та економічної безпеки в регіоні Чорного моря, його демілітаризації безпосередньо зацікавлені обидві країни. Інтереси Туреччини й України багато в чому можуть збігатися в пошуку балансу сил у новій геополітичній ситуації, що склалася в останні роки. Туреччина – ключова держава для України у розвиткувідносин з державами Середземномор’я та Близького Сходу. Зближення України з Туреччиною зумовлено взаємною зацікавленістю у транзиті енергоносіїв, компліментарністю економік, співпрацею у форматі Чорноморського економічного співробітництва тощо. Між Україною і Туреччиною існує багато спільного: обидві країни визнають політичну погоду в Чорноморському регіоні, мають однакову стратегічну мету, зокрема вступ до Євросою-зу та розбудову (на різних рівнях) відносин з НАТО. Україну цікавить розвиток двосторонніх торговельно-економічних відносин, у тому числі продаж Туреччині зброї. Регулярні взаємні візити на вищому рівні з часу здобуття Україною незалежності -запорука вдосконалення різновекторних добросусідських контактів. Так, за останні роки було поповнено новими документами договірно-правову основу україно-турецьких відносин, що має істотно сприяти розширенню співробітництва двох держав у економічній, енергетичній, юридичній та інформаційній сферах. Зокрема, за підсумками переговорів на найвищому рівні в Анкарі в листопаді 2000 р. було ухвалено дев’ять україно-турецьких документів. Окрім того, підписано Міжурядову угоду стосовно оперативного сповіщення про ядерні аварії, Міжурядову угоду про правову допомогу та співпрацю у цивільних справах, обмін інформацією щодо ядерних установок, Міжурядову угоду про взаємний захист інформації і матеріалів, обмін якими здійснюється в процесі співробітництва в галузі оборонної промисловості; Міжвідомчу угоду про співпрацю в галузі фармацевтичної промисловості, Угоду про співробітництво в галузі обміну інформацією між Українським національним інформаційним агентством Укрінформ та Анатолійським агентством. Як наголосив Міністр закордонних справ А. Зленко, вперше на переговорах прозвучала думка про вироблення довготривалої економічної програми на 10-15 років.
Туреччина – четвертий найбільший торговий партнер України (після Росії, Німеччини і Туркменії), а Україна – 16-й торговий партнер Туреччини. Рівень товарообміну між двома країнами 2002 р. досяг рекордної позначки – 1 млрд 430 млн доларів США. Щодо інвестицій в Україні, то Туреччина посідає 20 місце серед 111 іноземних держав. Обсяг турецьких інвестицій збільшився і досяг 37 млн доларів. В Україні працює 257 компаній з турецькими інвестиціями, переважно в Одесі, Києві, Криму та Донецькій області, 20 турецьких будівельних компаній у межах 41 проекту на загальну суму 500 млн доларів США. Українські ж інвестиції в Туреччині дуже маленькі – майже 300 тис. доларів.
Актуальні питання євроатлантичної інтеграції обох країн і проблеми двосторонніх відносин були обговорені під час візиту Президента Туреччини А. Сезара до України в червні 2003 р. У присутності президентів обох країн було підписано низку двосторонніх документів, зокрема Міжурядовий протокол про внесення змін і доповнень до Угоди про морське торгове судноплавство та Меморандуму про співпрацю найбільших експертних центрів обох країн.
Україна і Туреччина домовились спільно зміцнювати стабільність і безпеку в районі Чорного моря та Причорномор’я, а також разом боротися з тероризмом. З цією метою вони імплемен-туватимуть Документ про заходи зміцнення миру і безпеки у військово-морській сфері на Чорному морі, а також використовуватимуть потенціал Чорноморського військово-морського об’єднання (BLACKSEAFOR). У спільній заяві обох президентів зазначається, що Україна і Туреччина домовилися використовувати транзитний потенціал Чорного моря і розвивати транспортну галузь у межах Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС). При цьому обидві країни мають на меті інтегрувати транспортну інфраструктуру Чорного моря з Транс’європейською транспортною мережею.
Фактором зближення є прагнення Туреччини надати допомогу Україні в облаштуванні кримських татар. Туреччина підтвердила, що профінансує придбання тисячі квартир для кримських татар-репатріантів, які повернулися в Україну.
Україна і Туреччина мають вагомі спільні геополітичні інтереси, зокрема збереження екології Чорного моря, ідентифікація транспортних шляхів, насамперед нафтопродуктів. Водночас із зацікавленістю обох країн в розвитку різноманітних зв’язків вагомим є забезпечення національних інтересів.
Ключовою темою україно-турецької співпраці має стати подальше посилення двостороннього партнерства, пошук шляхів для поновлення його конкретними справами та проектами.
Отже, європейська інтеграція передбачає складний і тривалий процес внутрішнього реформування, а також реформування відносин із третіми сторонами. До інтеграційного процесу належать багато обов’язкових стадій, які має пройти будь-яка країна, що має намір навіть у майбутньому стати складовою єдиної Європи. Це стосується і України: зволікання не додає дивідендів, а лише ускладнює процедури узгодження. Сам процес інтеграції повинен допомогти Україні розвинути сильнішу економіку, підвищить ефективність системи демократії та рівень внутрішнього розвитку. Звичайно, сильна економіка, ефективне господарювання потрібні, незалежно від того, до якого союзу країна воліла б пристати. Радше навпаки: чим вищий рівень економічної динаміки продемонструє країна, тим бажанішим партнером вона зможе стати у міжнародних відносинах.
Загалом оцінюючи досягнення України у процесі європейської інтеграції, зазначимо, що відбулось часткове входження України до означених структур, закладено підвалини для подальшої інтеграції в європейський економічний простір і сферу безпеки.
books.br.com.ua
